Козаки Іван та Пауліна, Капроцька Анеля

Іван та Пауліна Козаки з трьома дітьми проживали в с. Трибухівці на Тернопільщині. Родина була не дуже заможна, але під час німецької окупації регіону надала притулок переслідуваним євреям із м. Бучач.

Єврейська сім’я Герша та Пніни Гріффелів із доньками Дворою і Алізою та матір’ю Пніни – Гіндою Шварц – до війни мешкала в м. Бучач. Мала продуктовий магазин. Із приходом гітлерівської влади Гріффелі залишилися мешкати у своєму будинку, а від 1942 р. він опинився в межах гетто. Переживши кілька масових розстрілів бучацьких євреїв у лютому й квітні 1943 р., вони втекли до сусіднього м. Чортків, де проживали родичі Герша. Але й там, будучи поселені в гетто, застали його ліквідацію в червні 1943 р. Герш мав невеликі заощадження й підкупив охоронця. Тож родині з дітьми вдалось утекти. Утомлені й голодні, євреї блукали від села до села, спали в полях та випрошували в селян їжу. Разом із Гріффелями поневірялися єврейка на прізвище Дрешер та її донька, тож разом їх було семеро.

У відчаї Пніна постукала в двері маленького будинку на околиці села й на запитання: «Хто там?» – відповіла: «Нещасні душі». Двері відчинила Пауліна Козак, вона впустила до хати всю групу прибулих. Найперше Господиня нагодувала втікачів, а потім вони попросили їх сховати. Козаки були людьми побожними, тому вирішили не залишати ближніх із дітьми напризволяще й заповзялись облаштовувати сховок.

Та за кілька місяців у селі почалися облави на євреїв. Подружжя занепокоїлось, адже мало трьох своїх дітей, які могли постраждати. Іван запропонував євреям розділитися: Пніну з маленькою Алізою та бабусею Гіндою відправили до одного з Іванових братів, а Герша зі старшою донькою – до Пауліниного брата Михайла. Єврейка Дрешер із донькою пішла шукати прихистку селом, але невдовзі Козаки дізналися, що її схопили й розстріляли. Гріффелі залишались у Трибухівцях до грудня 1943 р., а потім вирішили повернутися до м. Бучач. Там вони знайшли притулок у місцевої жительки Анелі Капроцької й залишалися в неї до кінця окупації регіону в березні 1944 р.

Упродовж наступних кількох років Гріффелі підтримували зв’язки з родиною Козаків. Двора й Аліза часто гостювали в українській родині, адже встигли потоваришувати з дітьми Пауліни та Івана. Згодом євреї дізналися, що радянська влада виселила Козаків до Сибіру й більше про них ніхто не чув. У 1948 р. Гріффелі емігрували до Ізраїлю, але завжди пам’ятали своїх рятівників.

У 1978 р. Яд Вашем визнав Анелю Капроцьку Праведником народів світу, а в 2012 р. цього звання були удостоєні й Іван та Пауліна Козаки.